Верба схилилась до води
Над зрубом древньої криниці.
Сюди всяк може забрести
Попить  холодної водиці.

Тече у лісі протягом віків
Ручай криштальної вологи.
Життя дарує навкруги
Знімає втому від дороги.

Припав щокою до верби,
Здалося – поряд чути коні.
Далекий клич козацької юрби
І брязкіт зброї у заслоні.

Не гоже предків забувати.
Діла їх славляться донині.
Гайда  країну захищати!
Здобудьтє славу Україні!