Дивна доля твоя, Україно!
Ти себе захищала у люті часи.
Татар, печенігів і шляхту відбила
І вижила ти, не згубивши краси.

Ти билася мужньо, загарбників сила
Розбилась об груди козацьких полків.
Не душу, а тіло забрала могила
Твоїх, Україно, відважних синів.

Ти здюжила все, на коліна не впала,
За розквіт майбутній стояла в боях.
Жагу до свободи усім показала,
В майбутнє пробила крізь тернії шлях.

І вижила мова в віках солов'їна
Писав нею батько –великий Тарас
В серця проникає і вторить країна
Він наш патріот і він приклад для нас.

Тарас сам боровся з панами в неволі,
Рубав не мечем, а лиш словом дзвінкім.
Бажав рідній неньці він ліпшої долі,
Щоб вільно жилось в Україні усім.